Галина Новіцька

Коли я була в 2-му класі, мої друзі пішли в музичну школу і я захотіла теж. Я не обирала музичний інструмент, він обрав мене, точніше викладачка, побачила в коридорі маленьку дівчинку, запросила в клас і познайомила мене з бандурою. Тому я точно знаю, що позитивна енергетика, чуйність та індивідуальний підхід педагога дуже важливі для учня.
Через пів року я почала грати ще на скрипці. І через сім років потрібно було зробити вибір - бандура була вибором серця.
Свій освітній та творчий шлях я продовжила в Тернопільському музичному училищі. Саме під час навчання там, я зрозуміла, що музикант - це набагато більша та глибша професія, ніж всі звикли думати.
Усі мої хобі повʼязані з культурою: література, (навіть маю свою збірку поезій), образотворче мистецтво, кіно, фольклор. Ці заняття допомагають мені бачити в музичному мистецтві більше граней, так відкривається більше можливостей для реалізації себе як митця. А також я трішки заздрю людям, які можуть обрати музику як хобі.
За час навчання в музичній академії я була з концертами у Франції, Швейцарії, Німеччині, Польщі, граючи на бандурі в ансамблі, капелі чи соло. Ніколи не думала, що бандура відкриє мені двері концертних залів за кордоном, але це ще раз підтверджує, що ми маємо унікальний інструмент, яким захоплюються по всьому світу. Бандура та пісня супроводжують мене все моє життя, тож складно уявити, як би склалось моє життя без музики.
Я працюю з дітками від першого курсу і у мене ніколи не було емоційного вигоряння від уроків з малюками - навпаки, це джерело позитивних емоцій. Мої учні є стимулом розвиватись, пізнавати більше і більше, щоб могти дати їм все найкраще. Я щодня вчусь у них, адже так сприймати музику, як діти - не вміє ніхто. Їх відгук на музику може бути надзвичайно різним: щирий захват, правдиве обурення, нерозуміння чи незбагненна радість і це одразу видно на їх обличчях. Не всі можуть чи хочуть вивчати музику, гру на інструменті, співати, однак всі можуть її любити і своїм завданням я вважаю - підкріпити цю любов.