Галя
Новіцька

Зазвичай ми пишемо тексти про викладачів, щоб познайомити вас з ними, але сьогодні свою історю Галя розкаже сама, бо вона неймовірна і нам не хотілось змінювати в ній жодного слова.
«Коли я була в 2му класі, мої друзі пішли в музичну школу і я захотіла теж. Я не обирала музичний інструмент, він обрав мене, точніше викладачка, побачила в коридорі, запросила в клас і познайомила мене з бандурою. Тому я точно знаю, що позитивна енергетика, чуйність та індивідуальний підхід педагога дуже важливі для учня.
Через пів року я почала грати ще на скрипці. І через сім років потрібно було зробити вибір - бандура була вибором серця.
Свій освітній та творчий шлях я продовжила в Тернопільському муз.училищі. Саме під час навчання там, я зрозуміла, що музикант це набагато більша та глибша професія, ніж всі звикли думати.
Усі мої хобі повʼязані з культурою: література, (навіть маю свою збірку поезій), образотворче мистецтво, кінематограф, фольклор. Ці заняття допомагають мені бачити в музичному мистецтві більше граней, так відкривається більше можливостей для реалізації себе як митця. А також я трішки заздрю людям, які можуть обрати музику як хобі)
Зараз я на 5му курсі музичної академії. За цей час я була з концертами в Франції, Швейцарії, Німеччині, Польщі, граючи на бандурі в ансамблі, капелі чи соло. ( Ніколи не думала, що бандура відкриє мені двері концертних залів за кордоном, але це ще раз підтверджує, що ми маємо унікальний інструмент, яким захоплюються по всьому світу.
Я працюю з дітками від першого курсу і у мене ніколи не були емоційного вигоряння від уроків з малюками - навпаки, це джерело позитивних емоцій. І так сприймати музику, як діти - не вміє ніхто. В них фідбек на музику може бути щирий захват, правдиве обурення, нерозуміння чи незбагненна радість і це одразу видно на їх обличчях. Не всі можуть чи хочуть вивчати музику, гру на інструменті, однак всі можуть її любити і своїм завданням я вважаю - підкріпити цю любов.»